Ось і підходить до кінця 2016 рік! Навіть не віриться, що так
швидко летить час! Святий Миколаю, дякую за цей чудовий рік свого життя. Він
був незвичайно начищений на події. Головна з яких – це поява на світ ще однієї
людини, мого сина Дмитрика. Це маленьке чудо надихає кожного дня і стимулює. Його маленька беззуба посмішка
зачаровує своєю невинністю.
Іноді
дивлюсь як він мило усміхається і розумію ,що смайлик , мабуть, це і є ця сама
усмішка – в повен рот! І навпаки – коли плаче то цей ротик викривляється в іншу
сторону. Скоро з»явиться перший зуб, буде сидіти, повзати і врешті зробить свої
перші кроки. Скільки ще всього потрібно для пізнання світу.
Це
вже два рідних і зовсім різних чоловіка. Вони люблять, по – братскі , один
одного і дай Боже так буде завжди. Вони тепер дві мої рідні кровинки, дві
частинки моєї душі. Завжди дивись глибше…
Прошу
тебе,Святий Миколаю, поклади під подушку здоров»я моїй родині, а все інше ми вже якось
самі!)Мирного неба і світлих думок,дякую за все, до наступного року!
Ваша Katrin BonChe