Україна – це мій рідний край!

            Немає у світі нічого вищого і дорожчого, як рідна Вітчизна, бо вона дала нам крила для польоту, відкрила цей чарівний дивосвіт,вона, як мати, у світі – одна.

  Україна – це мій рідний край! Вітчизна, земля, де я народилась і вперше побачила і пізнала світ. Вперше почула мамину колискову , рідну мову, відчула любов і ласку – це моя найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна,як і мама, бо –

Можна все на світі вибирати , сину,

       Вибрати не можна тільки Батьківщину.

  Так писав Василь Симоненко, поет, патріот і мужній громадянин. Як рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не може вибрати, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою любов ю на все життя.

           

Любов – найвище в світі почуття, вона не має меж. Саме з любові починається усе найкраще.

          

  Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. Так само і ми живемо  в Україні, мирній,волелюбній державі і теж усім серцем любимо нашу дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною і завжди була вільною і незалежною.

            Ми з вами – патріоти і громадяни, які покликані захищати свій край від ворогів, трудитись так невтомно і завзято, щоб жилося всім добре,найкраще у світі, бо кожна людина має право на достойне і радісне життя.

            Сьогодні, в твій перший ювілей, моя дорога Україно, бажаю тобі бути гарною, квітучою, щоб твої лани широкополі були - родючими, діти твої – вдячними,  люди – щасливими…Всього тобі самого найкращого, залишайся такою ,самою рідною, самою неповторною, вільною і незалежною! Я тебе дуже сильно люблю! З днем народження!

Твоя Katrin BonChe.

З днем народження "Дикий Собако"!

            Любий мій брате, вже більш як чверть століття ми з тобою знаєм одне одного!Пам'ятаю, як вперше побачила тебе в пологовому зовсім малим і крикливим немовлям, як потім ти підростав, ходив у дитячий садок, в школу з портфелем, який був більший в рази за тебе, але ти  носив його, бо тобі подарувала його старша сестра. Бігав на перервах по довгих шкільних коридорах, а я не давала ображати тебе старшокласникам.               
        Пам'ятаєш як ти приїздив до мене в гості і ми ходили їсти піццу?Ти в дитинстві хотів стати банкіром, збирав гроші в копілку, вмів бути заощадливим. На зимових канікулах ми ходили кататись в ярок на гірках.  Наше з тобою дитинство ніхто і ніколи не зможе у нас відібрати, лише ми з тобою пережили ті всі яскраві моменти!

           

Пам'ятаю. як сама стала студенткою і ти чекав на вихідних мене додому! Ти завжди розсудливий і спокійний, знаєш що і як зробити краще! Перші поради в дорослому житті ти запитував у мене, коли сам став студентом і «морським вовком», я чекала тебе з рейсів і переживала. Ти приїздив  патлатий і бородатий, змучений, але  такий рідний!Ти став дядьком перший раз у рейсі і коли повернувся то малюк уже повзав і лякався твоєї бороди!)

            Пам'ятаєш, коли приїхала наша старша сестра і ми втрьох сиділи, такі дорослі і навіть не вірилось, що дитинство в минулому і що ми такі стали дорослі?Уже ніхто не бешкетував і не дражнився, не було всих цих дитячих сварок.

            Ми багато чого пережили, були нелегкі часи в наших батьків, ми не мали великого достатку в дитинстві, тяжко працювали на городах  і полях. Особливо період, коли батько почав сіяти цукрові буряки і доводилось їх сапати. Ми знали з дитинства ціну грошам і праці.

        

    Зараз ти з маленького хлопчиська перетворився у справжнього чоловіка! Минають роки , але ми з тобою знаєм, незважаючи ні на що, ми рідні, ми брат і сестра, завжди рука допомоги і добре слово -понад усе! Я в цей чудовий день, день коли ти народився, бажаю, щоб твоя " чорна" полоса нарешті скінчилась, бажаю щастя і кохання, хай збудеться твоя мрія і всі негаразди хай стануть лиш спогадами!Ти заслуговуєш бути щасливим і значимим у житті! Дякую нашій любій мамі, за те, що вона навчила нас любити і поважати  одне одного.

            Я тебе Дуже люблю, мій «Дикий Собако»!З днем народження!))

Твоя сестра Katrin BonChe

Мій другий рік життя.

            Сьогодні мені два роки! Вітаю себе з цим святом і хочу підвести маленький підсумок прожитого року.

        

 Можливо це комусь з вас здасться дивним,але так і є, мені – два роки! Рівно два роки тому я пропустила через призму своїх почуттів і емоцій образ дівчини – Katrin BonChe. Подружитись з нею вдалось не зразу, адже це зовсім дві різні і нічим не схожі між собою особистості. Але коли я довірилась і впустила її  в свою  свідомість моє життя почало змінюватись   в ліпшу сторону.

          

  Але що вміє дитина в такому віці: може ходити, самостійно їсти і пити з чашки, сідати на горшок і навіть може піти в дитячий садок. Така дитина  уже легко сприймає любу інформацію, пізнає світ, говорить. А саме головне, в такому віці, дитина вміє користуватись ножицями.!

За цей рік трапились зі мною лище приємні події. Почалося все з того, що, нарешті, я стала незалежною ні від кого в професійному плані. Вийшла з «рабства» і почала належати лище собі. Більше ніхто не вказує мені як я маю виконувати свою роботу  і повчати що до чого. Це безмежно мене потішило!

Потім сталась наступна подія, яка потішила мене ще більше – вагітність. В результаті чого я вдруге стала  мамою маленького синочка!

Тепер я щаслива мама двох хлопців і кохана жінка, маю улюблену справу і нарешті, життя мені усміхнулось!Завжди дивись глибше… Кохайте і будьте коханими, посміхайтесь долі незважаючи ні на що і колись вона, все-таки, посміхнеться і вам.

З Днем народження, Katrin BonChe!

О компании Lakme

                   Компания Lakme была основана в 1996 году несколькими членами семьи, которая на    протяжении нескольких поколений занималась парикмахерским искусством. Основной целью ее работы было обеспечить высокое качество продукции, привнесение в нее ценных дополнительных характеристик.

            Именно творчество, совмещенное с заботой о волосах, и является источником вдохновения. Волосы - важный элемент нашей индивидуальности. Их здоровье, поиск неповторимого собственного имиджа и внутреннего комфорта являются основными компонентами, сочетание которых раскрывает весь потенциал естественной красоты волос.

            Лаборатория Lakme находиться в Барселоне. Продукция данного бренда воплощает в себе вековые ценности средиземноморской культуры. Основная деятельность компании направлена на обеспечение красоты и здоровья волос. В постоянной новаторской работе лежат древние традиции искусств и тесная связь с природой, опыт плодотворного обмена знаниями между разными народами.
       

     Сама лаборатория – это 6000м2 площади, на которой кипит работа по созданию продукции. Основой развития компании является деятельность отдела научных исследований и опытных разработок. На всех стадиях производственного процесса  действуют строгие требования к качеству на всех стадиях производства. Все работы отличаются высоким техничным совершенством, гарантируемым самыми строгими нормами контроля качества.

            Lakme удалось создать собственный бренд, который успешно работает на международном рынке. Он известен хорошим качеством продукции и тесным сотрудничеством с профессионалами всего мира и новаторскими решениями в сфере применения косметических средств. Сейчас бренд Lakme- это около 300 видов средств по уходу за волосами, используемых в салонах красоты более чем 70 стран мира.

            

           В Украине бренд Lakme представляет ТОВ «Мидуей» в г. Днепро с 2005 года. Довольно молодой бренд, который стремительно растет и развивается в нашей стране. Имеет два обучающих центра , один в г. Ивано- Франковске, и торой в г.Днепро. Также в каждом регионе есть дистрибютор и технолог, которые с радостью ответят на все ваши вопросы.

  Lakme – компания вдохновленная красотой!

                                           Katrin BonChe

Життя одного «Дикого Собаки»

Минули часи «злих вовків» і Собака з полегшенням вдихнув ковток свіжого повітря. Життя здалось йому не таким уже й поганим, а свобода – просто надихала. Вийти з вовчої зграї було  не так і просто, але порівняно як це було в інших собак, то йому обійшлось ще зовсім нічого.

Ось воно, нове життя, світ навколо весь твій, можна йти куди хотіти і робити що заманеться. Від щастя просто паморочилась голова і хотілось бігти і падати в траву, валятись по ній, безтурботно,як у дитинстві.

Відчуття «свободи» привело до іншої зграї, де уже ніхто не кусав і не вказував як потрібно жити і говорити. Було зовсім легко і просторо дихати на повні груди. Тягар було подолано і з легкістю зійшовши на одну сходинку вгору життя заграло новими , яскравими кольорами.

            Нова робота, нові знайомства і те, заради чого колись хотілось все покинути і поїхати далеко, зараз просто було в рука. Коли крутився штурвал теплохода, сонце пекло в очі, а гаряче повітря обдувало обличчя і тіло – щастю не було меж!

Не судилось піти в далекі тривалі рейси, щастя було зовсім поруч, і як би не змагався з долею, вона все одно вносила свої не жданні корективи .

Можливо і справді своє місце тут, поруч з коханою у не великому місті, де всі одне одного знають. Ніхто цього не знає, у кожного з нас свій шлях і ми можемо його коригувати і робити вибір, але  іноді що б ти не робив і як не пручався, доля сама покаже тобі твоє місце. Завжди дивись глибше…

Колись давно,коли я ще навчалась в інституті, одного

разу їхала в автобусі до батьків на вихідні,було нудно і довго їхати. Тоді в голову почали йти різні думки і одною з них була :»Чим би я хотіла займатись по життю»? Я подумала що мені хочеться мати невеликий стильний салон, куди можна приходити і одночасно робити декілька процедур.

Минуло багато років, я здобула освіту , працювала за спеціальністю і більше ніколи не згадувала про той випадок. Мені і в голову не приходило що я колись стану перукарем.  Згадала про це лиш минулої осені…Завжди дивись глибше…

          Я не маю свого салону , людей які б на мене працювали, але я маю своє робоче місце на якому я створюю  свою красу. Не знаю чи хочу зараз такий салон , але факт  усвідомлення свого загаданого бажання – на обличчя!

            Виходить, що мріяти можна, але потрібно правильно висловлювати свою думку, щоб коли бажання збувалось, то вийшло саме так як хочеться. Завжди дивись глибше…

Ваша Katrin BonChe

Новий відлік часу

Життя йде постійно і не зупиняється, стрілки на годиннику весь час ходять по колу вимірюючи прожитий час. Тільки від нас залежить яким він буде , прожитий день, місяць чи рік. Іноді можна довго жити і не помічати ,що відбувається навкруги і як все швидко змінюється. Нас засмоктує повсякдення і ми стаємо заручниками часу.

Можливо лише, в старості,коли є досить вільного часу, є можливість подумати і переосмислити сенс свого буття,але ,на жаль, лишається зовсім мало часу для того щоб пожити.

Життя нагадує мені довгий потяг, який безупинно їде по колії, лише пасажири в ньому постійно змінюються. Часто люди яким ти довіряєш і готовий для них на все, просто виходять з цього «потяга» і ти їдеш далі сам. І ніхто не знає скільки станцій ти проїдеш сам і коли до тебе підсядуть нові «пасажири».

Життя позбавляє нас від «непотрібних» більше людей і на їх місце посилає нам нових, цей процес безкінечний, аж до того часу, доки «поїзд» доїде до своєї кінцевої зупинки.

Так і в мене, здавалося б що в моєму життя більше не буде нових «пасажирів», здавалося що час і мій поїзд просто їдуть по колії і все. Але це було зовсім не так.!Завжди дивись глибше…

Просто мій «потяг» чекав коли почнеться новий відлік часу. Зовсім інший, не той що був колись. Він дав мені час подумати зараз, а не на старості років. Я дуже йому вдячна. Головне-це вчасно зрозуміти. Завжди дивись глибше..

Моя друга вагітність, пологи і в результаті – маленьке чудо! Так прекрасно вдруге стати мамою!Тепер я знаю точно, що двом людям в цілому світі я сама рідна, вони ніколи мене не образять, не зрадять , не обмануть.. Мої синочки, хай життя дарує вам  лиш радісні моменти, а ми будемо старатися зробити їх максимально яскравими!)

Ваша Katrin BonChe

П’ять років!

Минуло лише п’ять років,з  того часу як у мене з’явилась нова професія – перукар. Звичайно, це не так і багато з одного боку,але скільки всього сталося за цей час.

            Свою нову професію я можу порівняти як ще з одним Днем народження себе, можу вважати ще однією дитиною. І як би дивно  не звучало, але так є насправді.

            Не хочеться повертатися в минуле, але без нього ніяк не можна. Колись, сім років тому, мене вагітну змусили звільнитися з роботи. Тоді я працювала в банківській сфері і мала досить непогану посаду і оклад. Це була моя пряма професія,на неї вчилась шість років в інституті і крім банку в своєму житті я більш нічого не бачила і не вміла.

            Для мене було великою «трагедією» коли керівництво дізнавшись про мою вагітність змусило написати заяву на звільнення або в противному випадку придумають за якою статтею мене звільнити. Знаючи «закони» нашої країни пручатись сил не було, довелось зробити як було сказано. Стала на облік в центр зайнятості і благополучно простояла там всю вагітність і пішла в декрет.

            Часу на роздуми було не то ,що вдосталь,а навіть занадто. Обставини змусили мене тоді ще задуматись Саме вагітній мені прийшла в голову ідея перекваліфікуватися в перукаря. Спочатку все можна було сперти на гомони, але коли малюк народився і ця ,на той час, бредова ідея, не покинула мою голову, довелося задуматись.

            Це я рік провела вдома, в декреті, без роботи і мені було дуже страшно, але спокуса була набагато сильніша за мене і я спробувала піти на курси. Враження перші були неймовірними, адже ніколи в своєму життя з таким стикатись не доводилось. Досі пам’ятаю першу бабусю, яку стригла три години і тряслись руки , не розуміла схем стрижок і ходила «як їжак у тумані», розривалась між грудним малюком і навчанням.

            Досі не знаю, як то все було, але все минулося і малюк виріс і я разом з ним у професії. Бажання стати майстром було занадто великим, амбіційність ще більшою. Багато хто гнобив мене з минулого життя, в плані що я була «банкіром», а тепер «стрижу засалені голови», але я не здавалась.

            Пам’ятаю як в лютий мороз, в дирявих чоботях,  роздавала флаєри в перукарню і розклеювала на під»їздах оголошення – стрижу і фарбую.:)Зараз здається, що цього ніби не було. Доля гралась і випробовувала мене,а я стояла , як могла.

            Багато довелось змінити в собі, багато де повчитися і працювати за копійки, аби тепер мати те,що маю. Але я дуже вдячна долі,за те, що було саме так. Дякую тим людям, які закрили переді мною двері в банківській сфері, за те що я не мала засобів для існування, окрім дитячих грошей і ше потрібно було платити доларовий кредит за квартиру…Дякую тобі, доле.!

            Незважаючи ні на що, можу з впевненістю сказати: навіть саме що не здається, страшне тепер відбувається, воно пройде і обов»язково стане краще. Це я знаю точно!

            Вітаю себе з цим святом, пишаюсь собою за досягнуте, але і зупинятися не час!Це лише моя перша сходинка…Завжди дивись глибше..

Ваша Katrin BonChe