Було це давно, народилось це життя в одному селищі в Україні. Як всі
звичайні люди ходив у садочок, школу та коли настав час то вирішив поїхати до
столиці, аби здобути достойну освіту і стати «людиною».
Вибір був не простий,
довелось обійти багато ВУЗів , аби зрозуміти який обрати шлях для себе. Врешті
вибір було зроблено і успішно здані вступні іспити. Наступні п»ять років
потрібно було лише навчатись і насолоджуватись особливостями студентського
життя. Так воно і було, закрутило, завертіло, повертатись до села в свою «будку»
дуже не хотілось, тому і вибору як такого не було.
Було все : робота,
подорожі, пізнання світу і навіть справжнє кохання. Без цього взагалі не цікаво
і казка моя б тоді не мала сенсу.:)«Собака» закохався, по самі вуха, і навіть,
захотів одружитись. Купив їй золотий перстень, освідчився, ну все навчали нас
батьки та казкові герої. І вона погодилась, все було пречудово і ніщо не сповіщало про біду, але напередодні
весілля вона «передумала».
Що робити цьому «Собаці»?Може
застрелитись чи повіситись, шо то за предательство і позор? Чи вернутись в свою
дитячу «будку» шоб старі пси роздерли на шматки?Куди піти і де «зализати рани»?
Все було, а тепер нічого нема, в серці тільки пусто і душу самотність поїда.
Подавсь у блуд він, то до
друга «Собаки» такої самої подавсь надовго, потім вирішив поїхати до родичів. Не
здихати ж з голоду й нудьги ,а там ше пришлось
і свої і чужі рани «лизати». Ну то інша історія, а наша продовжується.
Сів Собака і почав думати, як жити далі. Довго шукав собі роботу, хотів заїхати світ за очі , але тут
війна і поїхати не вийшло. А кому ти потрібен в цьому житті голодний, холодний,
без дому , роботи… Він би і до вовків ладен був піти прикидатись, але їх шукав та так і досі
шукає .От як бути йому, де знайти свою пристань в житті?
Ваша Katrin BonChe
Комментариев нет:
Отправить комментарий