Мій скарб

             У цілому світі є безліч скарбів. Для одних людей має більшу цінність той скарб, що має матеріальну цінність, а для інших – моральну. Є категорія тих людей, які вміють вдало поєднувати ці речі.

            Звичайно, матеріальна сторона грає чималу роль у житті людини, але ніякі гроші не зігріють тебе вночі і не протягнуть руку допомоги в скрутну хвилину. Досить часто доводиться прикласти багато зусиль,аби досягнути матеріального , доводиться відкласти на другий план свої внутрішні бажання , ходити ,мов робот і виконувати функцію. Але, чи на довго так вистачить сил?Можливо, можна звинути і миритись, не сприймати щось інше,боятися нового, але це вже вибір кожного з нас індивідуальний.

            Чи можливо знайти скарб всього свого життя? Думаю, що так! Для мене ,мій скарб – це моя сім’я. З дитинства прикладом ідеалу для мене були мої дідусь і бабуся. Вони прожили разом довгих сорок років. Дідусь завжди піклувався бабусею і вони мило радились по всім питанням. Бабуся вміла смачно готувати і вести господарство, а дідусь завжди беріг її і в усьому допомагав. В часи, коли вони обоє хворіли і їм робили хірургічні втручання, вони добре тримались вдвох на позитиві і вдало побороли недуги. Після смерті бабусі, дідусь кожної неділі приходить до неї на могилу і просить, аби забрала до себе, але вже три роки живе один, сумує. Кожного разу, коли навідуємо  його, бачу як роки беруть своє і старість підступає все дужче, але для мене він лишиться завжди прикладом ідеального чоловіка.

            Тепер, коли я самостійна дівчинка, виросла і сама вже жінка,мама, розумію наскільки велику роль в житті грає виховання. Так хочеться своїх дітей правильно виховати, аби вони були адекватними членами суспільства і жили достойно своє життя, радували в старості нас, батьків.

             Для мене скарб – це золота середина сприйняття морального і матеріального. Я не можу бути без родини, роботи і турботи чоловіка і дітей. Вони надихають мене на творчість, на життя і дають силу. Завдяки ним я почуваюсь щасливою і самодостатньою.

            Саме головне, що мій чоловік дуже підходить, під модель мого «ідеального чоловіка», відчувається сильний тил і мужність. Нарешті я почуваю себе жінкою! Завжди дивись глибше … Часто боюсь навіть думати про це, бо просто не вірю своєму щастю.

            Мій син, ще один скарб, який радує кожного дня своєю індивідуальністю. Синок, який тільки вчора лежав маленький, крихітний в колисці, був зовсім безпомічним, вже цієї осені піде у перший клас.

 Час летить безупинно,буденність не минає ніколи, але ці радісні моменти життя надихають. Довгі вечори – коротяться, а дні – летять ,як хвилина. Зароджується нове життя!Боже, дай сили, цінити те що маю, мій скарб, мою сім’ю.

Ваша Katrin BonChe.

Як буває у житті

               Деякі речі в нашому житті даються нам не просто, але з часом лиш розумієш навіщо це траплялось. Так трапилось і зі мною. Не так давно одна дівчина попросила підтянути її майстерність , адже знає, що я раніше була викладачем. Спочатку не хотілось братись за цю досить не легку справу, але і відмовити  не могла.

            З часом минуло наше перше заняття і стало зрозуміло, що все-таки я сумую за цим ремеслом. Підготовка матеріалу і сам практичний процес займає час, але мені це подобається. Дає змогу розвиватись більше і самовдосконалюватись.

            Для мене стало зручно проводити декілька занять в тиждень по 3-4 години, навіть дуже цікаво. Індивідуальні заняття не порівняти з юрбою нерозуміючих людей і стареньких бабусь-моделей, які потребують особливої уваги.

Коли відчуття, що тебе кожної хвилини рвуть на шматки, а при цьому ти повинен зберігати спокій і  вкластися в час і ще чогось навчити.

            Ці безкінечні «дергання» з приводу і без, всим байдуже, ти інструмент,яким крутять як хотять за три копійки в день і годують чудовими перспективами. Так, мені пощастило, свій ласий шматок пощастило отримати.

            Весь час прошу у Бога лиш одного, аби не загордитися і не стати такими як мої два попередні роботодавця. Часто мій широкий кругозір  і прагнення справедливості заважає жити, але чим старшою я стаю, тим більш спокійніше на все починаю дивитися.

         

   Дванадцять років тому, коли я вперше пішла на роботу, все було зовсім інакше. Мене навчили чесності, справедливості і людських правил поведінки. Напевно, мої вчителі були аж занадто хорошими, раз я досі живу тим розумом. Або відстаю від життя,)

            Всі ці роки суспільство, оточуючі, керівництво виховувало мене. Я дуже вдячна всим цим людям, завдяки ним мені вдалося знайти свій шлях і стати по справжньому щасливою.

   

         Тепер мені не потрібно нікому «отчитуватись», я сама керую своїм життям. Я довго чекала на це і от нарешті доля дозволяє робити ці мої перші кроки. Спочатку це була оренда маленького крісла у звичайній перукарні, в яку я заїхала з двома пакетами, згодом переїхала в досить гарний салон з трьома мішками «добра».

            Зраз, дякувати Богу, «добра» стало ще більше і у втіленні своїх нових проектів та ідей в життя  ніхто не заважає. Перші студенти школи «BonChe», пишаюсь вами! Дякую, що ви у мене є!   

 

         

   Окреме спасибі дизайнеру стилю образу Bonche  за чудові сертифікати, які так подобаються студентам і мені теж!Завжди дивись глибше… Вірю,що це лише початок, вистачить сил і натхнення дихати на повні груди, творити і виносити красу в люди! Запрошую бажаючих на курс підвищення кваліфікації.

            Весна вже зовсім скоро, любі, дорогі мої клієнти, весни вам в серці і гарного настрою! Ви знаєте, зі мною ніколи не

 буває скучно!

Дозустрічі, ваша Katrin BonChe

Чорна і біла полоса.

          Здається, цей світ все ж таки носить і добро. І дуже часто хочеться, коли після чорної полоси, приходить хоть вузенька біла, не перетинати її, а йти вздовж!:)

            Лише коли минає час, можна оглянутися назад і усвідомити навіщо дана була ситуація або ці незрозумілі люди в житті. Після кожного прожитого моменту важливо проаналізувати і усвідомити, винести свого роду «урок» і сміливо йти далі. Лише так можна стати мудріше і не робити помилок,які роблять інші.

            Не буває ідеальних начальників, ідеальних друзів, ідеального суспільства… Змінювати світ взагалі немає сенсу, але зробити його добрішим  і красивішим - можна!Людина почувається щасливою, коли все добре і хочеться посміхатись.

В нашому житті багато різних моментів і кожен день чим далі стає більш схожим один на один. Час минає безупинно, не щадить нікого, з»являються перші зморшки і життя починає перетікати в інше русло. І лиш діти можуть розбавити ці сірі , схожі один на одного будні і людина, з якою так добре, що навіть краще заборонити думати собі про це, аби не зурочити.

Одним людям діти даються без проблем,інші докладають безмежне число зусиль, але в кожному випадку, діти посилаються нам вчасно. Гарна, щаслива родина – що може бути краще? Добре коли у кожного з нас є рідний брат або сестра, зараз не легкий час, але легким він не був ніколи. Наші бабусі з дідусями народжувались в голодомор і їх батьки якимось дивом , не дали їм померти. Діти народжувались і під час війни і розрухи. Легко не було ніколи, але точно після  чорної полоси наставала біла.

Можливо зараз і в нашому суспільстві чорна полоса, але це не означає ,що ми маємо скласти руки, ми повинні жити і робити максимум добрих справ. Почніть з самого ранку, наперекір поганій погоді і мішків під очима ! Скоро буде весна, зморшки можна прибрати за допомогою ін.»єкцій, а блиск в очах додасть лиш  маленькі обійми наших діток і Коханих.

Маленькими кроками ми подолаємо цю чорну полосу, а коли настане біла, ми всі станемо безмежно щасливі і будемо до кінця своїх днів йти лише вздовж неї! Завжди дивись глибше...

 Katrin BonChe