Мій скарб

             У цілому світі є безліч скарбів. Для одних людей має більшу цінність той скарб, що має матеріальну цінність, а для інших – моральну. Є категорія тих людей, які вміють вдало поєднувати ці речі.

            Звичайно, матеріальна сторона грає чималу роль у житті людини, але ніякі гроші не зігріють тебе вночі і не протягнуть руку допомоги в скрутну хвилину. Досить часто доводиться прикласти багато зусиль,аби досягнути матеріального , доводиться відкласти на другий план свої внутрішні бажання , ходити ,мов робот і виконувати функцію. Але, чи на довго так вистачить сил?Можливо, можна звинути і миритись, не сприймати щось інше,боятися нового, але це вже вибір кожного з нас індивідуальний.

            Чи можливо знайти скарб всього свого життя? Думаю, що так! Для мене ,мій скарб – це моя сім’я. З дитинства прикладом ідеалу для мене були мої дідусь і бабуся. Вони прожили разом довгих сорок років. Дідусь завжди піклувався бабусею і вони мило радились по всім питанням. Бабуся вміла смачно готувати і вести господарство, а дідусь завжди беріг її і в усьому допомагав. В часи, коли вони обоє хворіли і їм робили хірургічні втручання, вони добре тримались вдвох на позитиві і вдало побороли недуги. Після смерті бабусі, дідусь кожної неділі приходить до неї на могилу і просить, аби забрала до себе, але вже три роки живе один, сумує. Кожного разу, коли навідуємо  його, бачу як роки беруть своє і старість підступає все дужче, але для мене він лишиться завжди прикладом ідеального чоловіка.

            Тепер, коли я самостійна дівчинка, виросла і сама вже жінка,мама, розумію наскільки велику роль в житті грає виховання. Так хочеться своїх дітей правильно виховати, аби вони були адекватними членами суспільства і жили достойно своє життя, радували в старості нас, батьків.

             Для мене скарб – це золота середина сприйняття морального і матеріального. Я не можу бути без родини, роботи і турботи чоловіка і дітей. Вони надихають мене на творчість, на життя і дають силу. Завдяки ним я почуваюсь щасливою і самодостатньою.

            Саме головне, що мій чоловік дуже підходить, під модель мого «ідеального чоловіка», відчувається сильний тил і мужність. Нарешті я почуваю себе жінкою! Завжди дивись глибше … Часто боюсь навіть думати про це, бо просто не вірю своєму щастю.

            Мій син, ще один скарб, який радує кожного дня своєю індивідуальністю. Синок, який тільки вчора лежав маленький, крихітний в колисці, був зовсім безпомічним, вже цієї осені піде у перший клас.

 Час летить безупинно,буденність не минає ніколи, але ці радісні моменти життя надихають. Довгі вечори – коротяться, а дні – летять ,як хвилина. Зароджується нове життя!Боже, дай сили, цінити те що маю, мій скарб, мою сім’ю.

Ваша Katrin BonChe.