Як буває у житті

               Деякі речі в нашому житті даються нам не просто, але з часом лиш розумієш навіщо це траплялось. Так трапилось і зі мною. Не так давно одна дівчина попросила підтянути її майстерність , адже знає, що я раніше була викладачем. Спочатку не хотілось братись за цю досить не легку справу, але і відмовити  не могла.

            З часом минуло наше перше заняття і стало зрозуміло, що все-таки я сумую за цим ремеслом. Підготовка матеріалу і сам практичний процес займає час, але мені це подобається. Дає змогу розвиватись більше і самовдосконалюватись.

            Для мене стало зручно проводити декілька занять в тиждень по 3-4 години, навіть дуже цікаво. Індивідуальні заняття не порівняти з юрбою нерозуміючих людей і стареньких бабусь-моделей, які потребують особливої уваги.

Коли відчуття, що тебе кожної хвилини рвуть на шматки, а при цьому ти повинен зберігати спокій і  вкластися в час і ще чогось навчити.

            Ці безкінечні «дергання» з приводу і без, всим байдуже, ти інструмент,яким крутять як хотять за три копійки в день і годують чудовими перспективами. Так, мені пощастило, свій ласий шматок пощастило отримати.

            Весь час прошу у Бога лиш одного, аби не загордитися і не стати такими як мої два попередні роботодавця. Часто мій широкий кругозір  і прагнення справедливості заважає жити, але чим старшою я стаю, тим більш спокійніше на все починаю дивитися.

         

   Дванадцять років тому, коли я вперше пішла на роботу, все було зовсім інакше. Мене навчили чесності, справедливості і людських правил поведінки. Напевно, мої вчителі були аж занадто хорошими, раз я досі живу тим розумом. Або відстаю від життя,)

            Всі ці роки суспільство, оточуючі, керівництво виховувало мене. Я дуже вдячна всим цим людям, завдяки ним мені вдалося знайти свій шлях і стати по справжньому щасливою.

   

         Тепер мені не потрібно нікому «отчитуватись», я сама керую своїм життям. Я довго чекала на це і от нарешті доля дозволяє робити ці мої перші кроки. Спочатку це була оренда маленького крісла у звичайній перукарні, в яку я заїхала з двома пакетами, згодом переїхала в досить гарний салон з трьома мішками «добра».

            Зраз, дякувати Богу, «добра» стало ще більше і у втіленні своїх нових проектів та ідей в життя  ніхто не заважає. Перші студенти школи «BonChe», пишаюсь вами! Дякую, що ви у мене є!   

 

         

   Окреме спасибі дизайнеру стилю образу Bonche  за чудові сертифікати, які так подобаються студентам і мені теж!Завжди дивись глибше… Вірю,що це лише початок, вистачить сил і натхнення дихати на повні груди, творити і виносити красу в люди! Запрошую бажаючих на курс підвищення кваліфікації.

            Весна вже зовсім скоро, любі, дорогі мої клієнти, весни вам в серці і гарного настрою! Ви знаєте, зі мною ніколи не

 буває скучно!

Дозустрічі, ваша Katrin BonChe